Ябчанка – це смакота :)

Мабуть, той хто якимось боком причетний до Тернопільщини відразу впізнав це слово, точніше страву. Для тих, хто не знає про що йдеться поясню, що це такий кисіль. Ябко по-тернопільськи то є ніщо інше як яблуко. І саме з нього готується ябчанка.
Мені особисто і це слово і сама страва такі любі, що я просто дурію, коли згадую про них. Ябчанку готувала моя бабуся коли я була ще пуцвірком. Тому ябчанка це смак мого дитинства.


Готується все дуже просто: вариться компот з яблук, з цукром до смаку, коли звариться в якомусь горнятку розмішується мука з молоком і додається до компоту. За густиною це має нагадувати кисіль. За бажанням можна додати кориці.


На довершення образу завжди була кулеша (каша з кукурудзяної муки). З кулешею в мене ніяк не складається, така як у бабусі ще ніколи не вдалась. Чи то мука якась не така попадається чи може в мене руки кучеряві.


Наварила сьогодні ябчанки, попекла рот нею бо не могла діждатись коли вистигне і сиджу довольна.


Люблю тебе, бабусю, так шкода що ми вже не можемо разом завернути ложками тої смакоти, але ти завжди в моїй пам’яті.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*