Ябчанка – це смакота :)

Мабуть, той хто якимось боком причетний до Тернопільщини відразу впізнав це слово, точніше страву. Для тих, хто не знає про що йдеться поясню, що це такий кисіль. Ябко по-тернопільськи то є ніщо інше як яблуко. І саме з нього готується ябчанка.
Мені особисто і це слово і сама страва такі любі, що я просто дурію, коли згадую про них. Ябчанку готувала моя бабуся коли я була ще пуцвірком. Тому ябчанка це смак мого дитинства.


Готується все дуже просто: вариться компот з яблук, з цукром до смаку, коли звариться в якомусь горнятку розмішується мука з молоком і додається до компоту. За густиною це має нагадувати кисіль. За бажанням можна додати кориці.


На довершення образу завжди була кулеша (каша з кукурудзяної муки). З кулешею в мене ніяк не складається, така як у бабусі ще ніколи не вдалась. Чи то мука якась не така попадається чи може в мене руки кучеряві.


Наварила сьогодні ябчанки, попекла рот нею бо не могла діждатись коли вистигне і сиджу довольна.


Люблю тебе, бабусю, так шкода що ми вже не можемо разом завернути ложками тої смакоти, але ти завжди в моїй пам’яті.

Синя картопля – моє сьогоднішнє відкриття

Я вже давно не дивувалась всяким там витрибенькам вчених, а оце як побачила на фото у американських друзів синюшне картопляне пюре, то мало екран монітора пальцем не шкребла. От уявіть собі звичайне картопляне пюре, тільки повністю … синє, наче баклажан який.
Полізла в вікіпедію. Виявляється це синє диво – гібрид, своєю появою завдячує вченим американського університету Cornell University. Чим їм звичний колір не подобався, я ніяк не второпаю. Певно, просто захотілось їм чудернацьких синювато-фіолетових чіпсів. Ця картопля характерна тим, що має багато антиоксидантів. Смакові властивості овоча, як кажуть ті що куштували, геть нічим не відрізняються від звичайної картоплі. З’явилась на світ вона 2003 року.
Моє ставлення до овоча двояке, як то кажуть і хочеться, і колеться. Але в голові поки не вкладається. Це ж все одно що уявити маму з татом фіолетовими…